Калібрахоа: вирощування в кашпо і догляд

Калібрахоа і петунія: у чому різниця

Калібрахоа – окремий рід, а не мініатюрна петунія, хоча обидві з родини пасльонових і походять із Південної Америки. У продаж калібрахоа потрапила в 1990-х під назвою «мільйон дзвіночків».

На вигляд вони схожі, але в догляді різниця суттєва.

Найважливіший рядок – кислотність. Калібрахоа дуже чутлива до pH: коли він вищий, вона перестає рости, а молоде листя жовтіє. Петунії в саду вистачає pH 6–7, а калібрахоа в такому ґрунті часто жовтіє. Тому садова земля, вапно чи зола в кашпо для неї не годяться.

Друга відмінність – розмноження. Сіяти калібрахоа вдома зазвичай немає чого: майже всі сорти – вегетативні гібриди, їх продають тільки розсадою. Насіння продається лише для небагатьох серій.

Сорти і серії

Калібрахоа продають серіями, у кожній – десяток забарвлень: фіолетові, сині, рожеві, червоні, малинові, жовті, бронзові, білі, часто двоколірні.

Університет Міннесоти щороку випробовує калібрахоа в підвісних кошиках, і всі сорти з таблиці отримали там оцінки «добре» або «відмінно».

Якщо вирішите сіяти Kabloom самі, насіння не присипають: воно сходить і на світлі, і в темряві. При 20–25 °C сходи з'являються за 5–10 днів, а жовті, червоні й сині сорти проростають повільніше за білі й рожеві.

Для звичайного балкона простіше купити 3–5 кущиків вегетативної розсади. Насіннєва Kabloom має сенс, коли рослин потрібно багато.

Як вибрати розсаду калібрахоа

Більшість калібрахоа ви купите тільки розсадою, тож вибір у магазині вирішує половину успіху. Огляньте рослину з трьох боків.

• Листя. Рівномірно зелене. Жовте молоде листя із зеленими жилками – ознака високого pH і нестачі заліза.
• Коріння. Вийміть грудку з горщика: корінці мають бути світлі. Буре слизьке коріння – гниль від переливу, таку розсаду краще не брати.
• Форма. Компактний кущ із кількома пагонами краще за один довгий батіг.
• Шкідники. Під листками не повинно бути павутинного кліща й трипсів.

Якщо розсада зелена, з білим корінням і щільна, вона приживеться швидко. Жовтувату рослину теж можна виходити хелатом заліза, але кущ із гнилим корінням краще не брати зовсім.

Розсаду в квітці брати можна, але молодий кущ без бутонів приживеться не гірше. Головне – щоб він не стояв у магазині тижнями в маленькому горщику без підживлень: такий кущ зазвичай блідий і з витягнутими пагонами.

Кашпо, субстрат і висадка

Калібрахоа – рослина для контейнерів: Університет Міннесоти радить садити її в кашпо чи підвісні кошики, а не на клумбу. Потрібен дренований субстрат із високим вмістом органіки й дренажні отвори в дні.

Головна вимога – кислий ґрунт. Університет Міннесоти називає діапазон pH 5–6,5, а Університет штату Мічиган уточнює оптимум 5,4–5,8: проблеми з залізом починаються вище 6,2. Звичайний торф'яний ґрунт для квітів зазвичай кислий, а от садова земля з вапном чи золою не підходить.

Висаджують калібрахоа надвір, коли ґрунт прогріється понад 13 °C і мине загроза приморозків. Одразу при посадці вкоротіть верхівки пагонів на 5 см – кущ стане компактнішим і гуснішим.

Скільки рослин садити:

• у кошик 25 см – 3 рослини;
• у кошик 30 см – 5 рослин;
• у горщик 10–15 см – 1 рослину.

Густіша посадка швидше дає пишну кулю. Місце – повне сонце, не менше 8 годин: у півтіні калібрахоа росте, але цвіте слабше.

Порада. Якщо поливаєте жорсткою водою з колодязя чи водогону, частину підживлень робіть добривом з амонійним азотом, яке підкислює субстрат. Так Університет штату Мічиган радить стримувати ріст pH у горщиках.

Полив і підживлення

Калібрахоа часто доводиться поливати щодня, особливо в маленьких кашпо й підвісних кошиках. Але субстрат має бути вологим, а не мокрим: перелив – головна причина кореневої гнилі.

Перед поливом дайте верхньому шару трохи підсохнути. Так радить Університет Міннесоти: легке просихання стримує і шкідників, і хвороби. У кашпо без дренажних отворів калібрахоа не виживе довго.

Калібрахоа – ненажерлива рослина, і без підживлень вона швидко блідне. Робоча схема така:

1. При посадці змішайте з субстратом комплексне добриво тривалої дії, наприклад Осмокот, якщо в ґрунті його немає.
2. З червня раз на два тижні поливайте розчином водорозчинного комплексного добрива з рівним вмістом азоту, фосфору й калію.
3. Якщо молоде листя жовтіє між жилками, дайте хелат заліза, наприклад Хелатин Залізо, за нормою з етикетки.

Залізо в хелатній формі діє швидко: за даними Університету штату Мічиган, рослини зеленіють приблизно за тиждень. Але якщо причина в гнилому корінні, підживлення не допоможе – спершу перевірте коріння.

Проблеми і помилки

Хвороби для калібрахоа не головна загроза. Майже все, що з нею трапляється, пов'язане з поливом, кислотністю чи світлом.

Обривати відцвілі квітки не потрібно: калібрахоа «самоочищається». Щоб кущ був густішим, достатньо вкоротити пагони на 5 см при посадці.

NC State згадує, що деякі сорти слабко стійкі до фітофторозної гнилі коріння і стебла. Це ще один аргумент не переливати.

Улюблений кущ можна спробувати зберегти живцями. Університет Міннесоти радить зрізати пагін без квіток завдовжки близько 15 см, обірвати листя з нижньої половини й поставити у воду: корені з'являються за 3–4 тижні. Зважте, що більшість гібридів запатентовані, і патент забороняє їх вегетативне розмноження.