Гейхера: сорти, посадка і догляд

Види гейхери

У роді гейхера близько 50 видів, і всі вони походять з Північної Америки. Сучасні садові сорти – гібриди кількох із них, тому корисно знати, що кожен вид передає нащадкам.

Висоти й строки – з таблиці Університету штату Айова, ширина листя волосистої гейхери – з матеріалу Університету Вісконсину.

Криваво-червона гейхера – це «справжні коралові дзвіночки» з яскравими квітами. Сорти з кольоровим листям здебільшого походять від американської, дрібноквіткової й волосистої. Якщо на етикетці вказано, що сорт – гібрид волосистої гейхери, розраховуйте на більший кущ і пізніше цвітіння.

Сорти за кольором листя

Перший сорт із декоративним листям, 'Palace Purple', вивели 1980 року, і з нього почалася мода на кольорові гейхери. Зараз сортів сотні, а RHS відзначила нагородою за садові якості (AGM) 14 із них.

RHS наголошує, що для зимової краси треба обирати вічнозелені сорти, а позначених як напіввічнозелені уникати. Взимку в холодних районах частина листя все одно відмирає, але навесні рослина відростає.

Для першої гейхери в саду добре підійдуть Obsidian або Green Spice: фахівці з Айови рекомендують їх як витривалі сорти. Жовті й лаймові сорти садіть лише туди, де після обіду тінь.

Світло і ґрунт

Більшості гейхер найкраще в півтіні або розсіяному світлі. Колір листя підказує, скільки сонця витримає сорт: темнолисті переносять більше і на світлі стають навіть яскравішими, а світлі – жовті, лаймові, персикові – на сонці вигорають і обпікаються.

У центрі й на півдні України пекуче сонце після обіду шкодить майже всім гейхерам. Найкраще місце – з ранковим сонцем і тінню після обіду або під ажурною кроною дерев. Доросла рослина витримує суху тінь, але не тривалу посуху влітку.

Дренаж важливіший за родючість. RHS пише, що в сирому ґрунті гейхера гниє, тому на важкій глині її краще садити на піднятій грядці, валику чи в контейнері. Університет Вісконсину рекомендує нейтральний або слабокислий ґрунт з pH 5,8–6,3 і радить злегка підсипати ґрунт горбиком під посадку.

Добрі сусіди – хоста, астильба і бадан. Слимаків гейхера, на відміну від хости, майже не цікавить, тому її часто садять на ділянках, де хости страждають від слимаків.

Як вибрати саджанець

Гейхеру продають майже цілий рік. Навесні це зазвичай горщики 9 см, улітку й восени – дорослі кущі в контейнерах до 2 л, а поштою часто надсилають дешевші мікророзсадні рослини, яким потрібен місяць догляду в приміщенні.

На що дивитися:

• листя щільне, з чистим кольором, без жовтих чи помаранчевих подушечок знизу;
• розетка сидить у горщику міцно і не хитається;
• коріння світле, без м'яких чорних ділянок;
• на краях листя немає півкруглих вигризів.

Найбільше уваги – першим і останнім пунктам. Помаранчеві подушечки на звороті листка – іржа, а розетка, що хитається, і вигризи – ознаки довгоносика, личинки якого з'їдають коріння.

Сорти з кольоровим листям розмножують поділом і культурою тканин, бо з насіння ці гібриди дають неоднорідне потомство. Тому не купуйте «насіння мікс гейхер», якщо хочете конкретний колір: виключення – 'Palace Purple' і кілька строкатих сортів.

Порада. Купуйте гейхеру в контейнері навесні або на початку осені. Саме тоді найлегше побачити справжній колір листя і помітити іржу на звороті.

Посадка, випирання і ділення

Садять гейхеру навесні або восени, коли ґрунт теплий і вологий; влітку – тільки з регулярним поливом. Кущ ставлять на ту саму глибину, що й у горщику, або трохи вище. Розетку ніколи не засипають ґрунтом, інакше вона загниває.

Університет Вісконсину радить відстань близько 60 см між центрами кущів, але для низьких сортів досить меншої – орієнтуйтеся на ширину, вказану на етикетці.

У гейхери поверхневе коріння, тому в першу зиму її часто «виштовхує» з землі: ґрунт замерзає й розмерзає, і рослина піднімається. Фахівці з Айови радять після перших сильних морозів щедро замульчувати кущ, щоб згладити перепади температур. Навесні перевірте кожну гейхеру і, якщо коріння оголилося, пересадіть так, щоб розетка була на рівні ґрунту.

З віком кущ дерев'яніє, стебла витягуються і лягають. Тоді його ділять:

1. Пізньої весни, коли почався ріст, викопайте кущ.
2. Відокремте молоді частини з кількома корінцями і 2–3 пагонами.
3. Стару здерев'янілу середину викиньте.
4. Висадіть поділки на рівні ґрунту або в горщики із сумішшю, де чверть – гравій.

RHS радить ділити гейхеру раз на 3–4 роки, Університет Вісконсину – раз на 2–3 роки. Дворічний кущ, за їхніми даними, можна поділити на 6 рослин.

Догляд протягом року

Після посадки гейхеру поливають регулярно цілий перший сезон. Доросла рослина просить води лише в тривалу посуху. Поливайте під кущ, а не по листю: мокре листя притягує грибкові хвороби.

Кожної весни насипайте шар компосту, залишаючи навколо розетки вільне кільце. Мульча живить ґрунт і заповнює порожнини навколо коріння, які з'являються після зимового випирання.

На клумбі гейхера зазвичай обходиться без підживлення. RHS допускає повне добриво навесні за інструкцією на упаковці, а Університет Вісконсину радить мінімум добрив або обходитися без них. У горщику інакше: там рослину підживлюють рідким добривом для квітів навесні й улітку, бо поживні речовини швидко вимиваються. У спеку горщик доводиться поливати щодня.

Обрізка мінімальна. Відцвілі квітконоси зрізають біля основи, щоб рослина давала нове листя, а пошкоджене морозом листя прибирають ранньою весною, у березні – квітні. У холодних районах старе листя на зиму не чіпають: воно прикриває розетку.

Шкідники і хвороби

Головний ворог гейхери – довгоносик. Його кремові С-подібні личинки живуть у ґрунті й поїдають коріння, тому навесні розетка може просто відірватися від землі. Дорослі жуки з'являються в кінці травня – на початку червня, гризуть краї листя, і кожна самиця відкладає до 300 яєць.

Іржа, за даними Університету Вісконсину, найсильніше розвивається при вологому листі і температурі +7…+10 °C, а найбільше страждають жовтолисті сорти. Уражене листя зрізають, а інструмент протирають спиртом.

Важливо. Якщо навесні розетка легко виймається з ґрунту без коріння, перевірте землю навколо: білі личинки довгоносика переповзуть на сусідні рослини.