Кампсис укорінювальний: сорти, посадка і догляд

Що за рослина і які бувають сорти

За даними Університету Північної Кароліни, кампсис укорінювальний росте у зонах USDA 4–10 і за кілька років досягає 9–12 м. До опори чіпляється повітряними корінцями, а молоді пагони ще й обвиваються навколо неї.

Квітки трубчасті, до 7,5 см завдовжки, зібрані на кінцях пагонів. Після цвітіння утворюються стручки 7,5–12,5 см, які восени розкриваються і розсипають крилате насіння.

Колір 'Madame Galen' джерела описують по-різному: Іллінойський університет називає його темно-абрикосовим, RHS – рожево-червоним. Висоти взято з Іллінойського університету.

Для невеликої ділянки розумніше брати компактний сорт або гібрид 'Madame Galen', а не вид. Він нижчий і, за описами, слабше розростається.

Агресивні корені і поросль

Головна проблема кампсису – не морози, а коренева поросль. Університет Північної Кароліни пише, що він рясно пускає пагони від підземних кореневищ і вільно розсівається насінням, утворюючи зарості, які витісняють інші рослини. За Університетом Айови, нові пагони з'являються за кілька футів від куща, тобто за метр і далі.

Стримувати кампсис доведеться щороку. Що радять університети:

• садити біля бетону чи асфальту або біля газону, який регулярно косять: скошена поросль не встигає закріпитися;
• викопувати пагони лопатою, щойно вони з'являються, разом із шматком кореня;
• висмикувати сіянці, поки вони маленькі;
• зрізати стручки після цвітіння, щоб насіння не розсипалося по ділянці.

Ці заходи не прибирають порослі повністю, але тримають її в межах. Найважче доводиться там, де поруч квітник чи грядки: туди кампсис проростає під землею непомітно.

Важливо. Дорослий кампсис дуже важкий. Університет Північної Кароліни радить вирощувати його лише на міцних конструкціях. Легкий паркан із сітки чи дерев'яна альтанка можуть не витримати ліану за кілька років.

Якщо кампсис треба прибрати зовсім, Університет Айови радить зрізати його біля землі й обробити свіжі зрізи гербіцидом суцільної дії. Повторювати доводиться кілька разів, бо поросль відновлюється з коренів.

Окремо пам'ятайте про шкіру: у деяких людей дотик до листя викликає почервоніння і свербіж, тож обрізають кампсис у рукавичках.

Як вибрати саджанець

Кампсис розмножують живцями, відводками, кореневою порослю і насінням. Для покупки важливий спосіб: сіянець виростає повільно і може не повторити колір сорту, а вегетативний саджанець – це той самий сорт, що на етикетці.

RHS пише, що з насіння рослині потрібно кілька років, щоб дорости до цвітіння. Університет Айови називає 5–6 років до повного цвітіння кампсису загалом. Тому саджанець варто брати вже вкорінений, бажано у контейнері.

При виборі дивіться на таке:

• назва виду й сорту на етикетці: C. radicans, 'Flava' чи гібрид C. × tagliabuana;
• кілька здерев'янілих пагонів біля основи;
• живі світлі корені в дренажних отворах;
• листя без попелиці й білого нальоту.

Сорт визначає і колір, і розмір, тому без назви на етикетці ви купуєте кота в мішку. Компактні сорти, як-от 'Indian Summer', коштують зусиль із пошуком, якщо ділянка невелика.

Порада. Кампсис легко ділиться порослю. Якщо у сусіда росте сорт, який вам подобається, навесні попросіть укорінений пагін із корінням: RHS називає такий спосіб одним із найпростіших.

Контейнерний саджанець можна садити й улітку, але тоді в спеку його доведеться регулярно поливати.

Посадка і опора

Кампсис садять з осені до весни, коли ґрунт не замерзлий і не заболочений. RHS радить теплий захищений від холодних вітрів куток на повному сонці: сонце потрібне, щоб пагони визріли й рясно цвіли.

Місце обирайте з розрахунком на дорослу ліану. Опора має бути щонайменше 4 м заввишки й міцна: стіна господарської будівлі, кам'яний паркан, металева пергола або старе велике дерево. Ґрунт підійде від бідного до середнього, з будь-якою кислотністю, але без застою води.

Одразу після посадки RHS радить вкоротити всі пагони до 15 см від землі. З нових пагонів залишають найсильніші й підв'язують до опори, а слабкі вирізають: так закладається каркас ліани.

У перші роки молодий кампсис поливають у посуху, далі він доволі посухостійкий. Добрива в ґрунті йому зазвичай не потрібні: RHS згадує підживлення калійним добривом лише для рослин у контейнерах.

Обрізка

Кампсис цвіте на пагонах поточного року, тому обрізка ранньою весною не зменшує цвітіння. Обрізають щороку наприкінці зими, поки немає листя і добре видно каркас.

Основну схему дає RHS. Каркас формують 2–3 роки, після цього бічні пагони щозими вкорочують до 2–3 бруньок від основних гілок. Слабкі й пошкоджені пагони вирізають до основи.

Омолодження до 30 см кампсис переносить, але після сильної обрізки цвітіння на рік-два слабшає. Іллінойський університет зазначає, що сильна обрізка водночас допомагає тримати ліану під контролем.

Університет Айови дозволяє обрізати кампсис у будь-який час року, але взимку це простіше: без листя видно кожну гілку. Влітку можна прибирати лише пагони, що лізуть під дах чи на ринви.

Чому кампсис не цвіте

Найчастіше кампсис не цвіте, бо він ще молодий. RHS говорить про 2–3 роки на формування каркаса, Університет Айови – про 5–6 років до повного цвітіння, а Іллінойський університет попереджає, що перші роки після посадки квітів може не бути взагалі.

Інші причини:

• тінь: листя росте і в півтіні, але для цвітіння потрібно від 6 годин сонця;
• холод і сухий ґрунт: за RHS, через них опадають бутони;
• сильна омолоджувальна обрізка, після якої ліана рік-два нарощує пагони;
• сіянець замість сортового саджанця.

Перші дві причини виправляє вибір місця, а дві останні – терпіння. Якщо кампсис росте біля північної стіни, пересадити його на південний бік швидше, ніж чекати.

Зимує C. radicans без укриття: його зони, за NCSU, – від 4 до 10. Для молодих рослин RHS радить мульчу від 5 см з листопада до лютого, а підмерзлі кінці пагонів навесні просто вирізають. Оскільки квітки утворюються на нових пагонах, це на цвітіння не впливає.

Із хвороб і шкідників RHS називає борошнисту росу, попелицю, червеців і щитівок. На великих дорослих ліанах лікування рідко потрібне.