Півонії: трав'янисті, ITO і деревовидні – посадка і догляд

Трав'янисті, ITO і деревовидні

У продажу трапляються три групи півоній, і доглядають їх по-різному. Найбільша різниця – що відбувається зі стеблами взимку і як глибоко садити рослину.

Трав'янисті півонії цвітуть, за Університетом штату Вашингтон, наприкінці травня – на початку червня. Деревовидні розкриваються раніше, у травні, і квітка в них буває до 30 см у діаметрі. Університет Коннектикуту пише, що деревовидні витримують морози зони 4.

Півонії ITO – гібриди трав'янистих і деревовидних, які першим отримав японський селекціонер Тоїті Іто. Стебла в них, за Університетом штату Вашингтон, трав'янисті, а сама рослина менша за деревовидну. Пагони в них міцні й, за даними розсадника Fedco, рідко потребують підв'язування.

Для новачка найпростіший варіант – трав'яниста півонія: вона дешевша і швидше зацвітає. Деревовидна чи ITO дають розкішну квітку, але перших бутонів доведеться чекати до трьох-чотирьох років.

Як вибрати саджанець

Півонії продають двома способами: поділками з відкритим корінням восени і кущами в горщиках навесні. RHS радить поділки садити пізно восени, а горщикові – наприкінці весни.

Поділка – це шматок кореневища з бруньками відновлення, червоними чи рожевими «очками» на верхівці. На що дивитися:

• 3–5 бруньок: менше – кущ довго наростатиме, більше п'яти – Університет штату Вашингтон пише, що великих квіток не буде;
• корені щільні, без м'яких і темних ділянок;
• бруньки цілі, не обламані й не пересохлі;
• у деревовидної – помітне місце щеплення на кореневій шийці.

Найчастіше кущ розчаровує через бруньки: зламані чи присохлі «очки» не відростуть, і поділка рік стоїть без пагонів. Тому бруньки оглядайте уважніше, ніж корені.

Весняний горщиковий кущ зручний тим, що видно листя і часом бутони. Але якщо рослина не пройшла холодного періоду, вона може не зацвісти в рік посадки.

Порада. Деревовидна півонія, за RHS, може цвісти лише через чотири роки після посадки, навіть якщо в магазині стояла з квітками. ITO зазвичай зацвітає на третій рік. Плануйте це, щоб не вважати кущ бракованим.

Якщо потрібен результат уже наступного літа, беріть трав'янисту поділку з 3–5 бруньками: такі, за RHS, зацвітають через два роки після поділу.

Посадка восени

Найкращий час садити півонії – осінь: Університет Коннектикуту радить жовтень, а Університет штату Вашингтон пояснює причину. Кореням потрібен холодний період, щоб закласти квіткові бруньки, тому восени посаджена півонія має найкращі шанси зацвісти вчасно.

Місце обирають один раз і надовго. Півонія – серед найдовговічніших багаторічників і росте на одному місці десятиліттями. Потрібно щонайменше 6 годин сонця; легка півтінь подовжує цвітіння. Ґрунт – родючий, з pH 6,5–7,0. Глина підходить, якщо на ній не застоюється вода.

1. Відведіть кожному кущу ділянку 90×90 см, відстань між кущами – 90–120 см.
2. Викопайте яму завширшки близько 60 см і на глибину коренів.
3. Якщо ґрунт бідний, вмішайте кілька сантиметрів компосту на глибину 20–30 см.
4. Поставте поділку так, щоб бруньки опинилися на потрібній глибині, засипте і полийте.

Відстань здається великою для молодої поділки, але через кілька років кущ займе свій метр. Тісно посаджені півонії гірше провітрюються і частіше хворіють на сіру гниль.

Деревовидні півонії садять у захищене від сильного вітру місце, на сонці або в легкій півтіні. RHS не радить садити їх пізньої весни чи влітку.

Глибина бруньок і щеплення

Глибина – головна причина, чому півонії не цвітуть. Університет штату Вашингтон пише прямо: глибша посадка не дасть цвітіння. Цифри в джерелах трохи різняться.

Для трав'янистих і ITO орієнтуйтеся на 3–5 см ґрунту над верхньою брунькою. Враховуйте, що пухка земля в ямі осідає: після першого поливу бруньки опускаються, тому садять трохи вище.

Деревовидну півонію садять навпаки глибоко. RHS пояснює: щеплення на 15 см під землею дає рослині змогу утворити власне коріння, і з часом кущ перестає залежати від підщепи.

Важливо. Якщо дорослий кущ роками не цвіте, перевірте глибину. За RHS, такий кущ пересаджують вище, і цвітіння повертається через один-два роки.

Після посадки прикопані бруньки взимку не мерзнуть: їх захищає ґрунт і шар мульчі.

Догляд і обрізка

Усталена півонія майже не потребує поливу: коріння в неї глибоке. Поливають у перше літо і в затяжну весняну посуху, бо, за RHS, саме посуха навесні буває причиною дрібних або нерозкритих бутонів.

Щовесни RHS радить вносити повне мінеральне добриво, близько 70 г на квадратний метр. Для цього підходить нітроамофоска або спеціальне добриво для квітів. З листопада до лютого ґрунт мульчують шаром від 5 см, не засипаючи центр куща.

Великі махрові квітки після дощу лягають, тому трав'янисті півонії підв'язують до опори ще до цвітіння. Відцвілі квітки зрізають. Мурахи на бутонах не шкодять: їх приваблює солодкий сік бутонів, і боротися з ними не треба.

Осіння обрізка залежить від групи:

• трав'янисті – зрізають стебла на рівні ґрунту;
• ITO – Університет штату Вашингтон теж радить зрізати біля землі, а Fedco і Walters Gardens – залишати кілька сантиметрів, бо на нижній частині можуть бути бруньки наступного року;
• деревовидні – не зрізають: восени після листопаду вкорочують на третину лише витягнуті пагони, а сухі вирізають наприкінці зими.

Найбільша помилка тут – зрізати деревовидну півонію до землі, як трав'янисту. Так знищуються квіткові бруньки, і кущ рік стоїть без квітів.

Чому півонія не цвіте

Найчастіше півонія не цвіте через глибоку посадку або тінь. Інші причини легко визначити за віком куща і тим, що з ним робили.

Причини в таблиці зібрано з RHS і Університету штату Вашингтон. Зверніть увагу: після пересадки кущ ще один-два роки відновлюється, тож перевіряти результат варто не раніше ніж на другий сезон.

Якщо бутони з'являються, але навесні раптом в'януть і буріють разом зі стеблами, причина інша – сіра гниль. Про неї в наступному розділі.

Поділ і сіра гниль

Ділити трав'янисті півонії RHS радить пізно восени, коли кущ почав гірше цвісти. Кожна частина має мати щонайменше три бруньки і частину коренів, а садять її з бруньками на 2,5 см під землею. Такі поділки зацвітають через два роки. Ділити кущ, молодший за три роки, не варто.

Єдина серйозна хвороба півоній, за RHS, – сіра гниль, або в'янення півонії (ботритіоз). Університет штату Вашингтон описує її так: ранньою весною молоді стебла раптово в'януть і падають. Що робити:

• уражені частини відразу вирізати і знищити;
• восени прибрати всю надземну частину і не класти її в компост;
• ранньою весною прибрати зимову мульчу з центру куща.

Ці кроки прибирають джерело зараження з ділянки, а саме так хвороба й переходить з року в рік. Густа посадка і полив по листю допомагають грибу, тому кущам потрібен простір.

Деревовидні півонії зимостійкі, але пізні приморозки можуть почорнити молоде листя і бутони. RHS радить накривати їх у такі ночі щільним агроволокном: воно дає близько 2 °C захисту.