Ірис: бородаті і сибірські, посадка і догляд

Бородаті і сибірські: у чому різниця

Бородаті іриси мають на зовнішніх пелюстках смужку волосків – «бороду» – і товсте кореневище, яке лежить майже на поверхні ґрунту. У сибірських ірисів бороди немає, квітки менші й витонченіші, а замість товстого кореневища – щільний кущ із мичкуватим корінням.

Дані про висоту сибірських розходяться: Американське товариство ірисів дає 60–120 см, Університет Іллінойсу – 30–90 см. Різниця залежить від сорту.

Якщо ділянка суха й сонячна, беріть бородаті. Для сирого кута, берега ставка або місця з тінню після обіду надійніший сибірський ірис: до того ж поширені шкідники ірисів його майже не чіпають.

Класи бородатих ірисів

Американське товариство ірисів ділить бородаті іриси на класи за висотою квітконоса. Від класу залежить і строк цвітіння: карликові відкривають сезон, високі його завершують.

Висоти перераховано з дюймів і округлено. Бордюрні – це, по суті, зменшені високі іриси з круглими гофрованими пелюстками, а мініатюрні високі мають ще дрібніші квітки на тонких стеблах.

На практиці клас підказує, куди садити: карликові – на кам'янисту гірку й передній план, високі – у глибину квітника. Посадивши по кілька сортів різних класів, можна помітно розтягнути цвітіння ірисів.

Як вибрати саджанець

Бородаті іриси продають ділянками кореневища з віялом листя, сибірські – частинами куща або в горщиках. Сорт зберігається лише при вегетативному розмноженні, тому купуйте рослини з назвою, а не насіння.

Добра ділянка бородатого ірису виглядає так:

• кореневище тверде і світле, завдовжки щонайменше 7–8 см;
• є живе коріння і віяло листя;
• немає м'яких плям і неприємного запаху – це ознаки бактеріальної гнилі;
• листя підрізане до 10–15 см, це нормально і зменшує втрату вологи.

Кореневище, яке продавлюється пальцем, краще не брати: гниль поширюється всередині. У сибірського ірису дивіться на коріння: воно має бути живим і не пересохлим, а кущик – з кількома пагонами.

Зверніть увагу і на строки. Бородаті іриси краще купувати в липні – серпні, щоб посадити за 4–6 тижнів до сильних морозів. Сибірські – навесні.

Порада. Якщо обираєте за фото, звіряйте клас (TB, BB, SDB) на етикетці: від нього залежить, чи виросте ірис на 30 см, чи на метр.

Посадка

Бородаті іриси садять у липні, серпні або вересні, щонайменше за 4–6 тижнів до сильних морозів. За цей час ділянки встигають укоренитися.

Порядок посадки бородатого ірису:

1. Оберіть сонячне місце з добрим дренажем.
2. Викопайте неглибоку ямку з горбиком посередині.
3. Покладіть кореневище горизонтально на горбик, а коріння розправте по боках.
4. Засипте коріння, а верх кореневища залиште на поверхні або під тонким шаром ґрунту, у спеку і на легкому ґрунті – до 2,5 см.
5. Ущільніть ґрунт і добре полийте.

Відстань між рослинами – 30–60 см. Чим ближче посадка, тим швидше доведеться ділити кущ. Гарно виглядає трикутник із трьох ділянок, де віяла листя дивляться назовні.

Головна помилка – глибока посадка. Закопане кореневище часто не цвіте і загниває, тому не присипайте його й мульчею.

Сибірський ірис садять ранньою весною, до початку росту. Коріння розправляють і засипають шаром ґрунту близько 5 см. Восени ділити й садити сибірські не радять: за зиму рослини випирає з ґрунту.

Догляд і ділення

Бородаті іриси поливають, коли ґрунт пересох на глибину 7–8 см. Постійна волога під кореневищем шкодить більше, ніж посуха. Сибірським, навпаки, вологий ґрунт подобається.

Підживлюють іриси двічі: ранньою весною і через місяць після цвітіння. Беруть добриво з низьким вмістом азоту, наприклад із пропорцією NPK 5-10-10 або 10-10-10, чи добриво для квітів. Надлишок азоту дає м'яке листя, яке частіше хворіє. Свіжий гній не вносять зовсім, лише перепрілий щонайменше рік, інакше кореневища гниють.

Ділять бородаті іриси раз на 3–4 роки, через 1–2 місяці після цвітіння, тобто в липні – серпні. Сигнал до ділення – менше квітів і порожня середина куща. Кущ викопують цілим, розрізають кореневища по природних розгалуженнях, старі губчасті частини викидають. Ніж між розрізами протирають дезінфектором. Листя вкорочують до 10–15 см або на дві третини.

У рік пересадки ірис цвіте скромно, це нормально. Сибірські кущі ділять лише тоді, коли вони розрослися і стали гірше цвісти.

Узимку без снігу бородаті іриси після промерзання ґрунту мульчують, а ранньою весною мульчу прибирають.

Хвороби і чому ірис не цвіте

Найчастіша біда бородатих ірисів – бактеріальна м'яка гниль. Кореневище і основа листя стають м'якими й неприємно пахнуть. Їй сприяють глибока посадка, мокрий ґрунт, тінь і загущення, а заносять її через рани від слимаків і пошкоджень.

Плямистість заражає листя лише тоді, коли воно мокре, тому бородаті іриси краще не поливати дощуванням. Восени прибирають усе сухе листя і рештки: на них зимують збудники хвороб.

Важливо. Інструмент після роботи з гнилим кореневищем обов'язково дезінфікуйте, інакше ви перенесете гниль на здорові кущі.