Флокси волотисті й шилоподібні: сорти, посадка, догляд

Два різні флокси

Флокс волотистий (Phlox paniculata) і флокс шилоподібний (Phlox subulata) – родичі, але в саду вони поводяться по-різному. Перший – висока рослина для міксбордера, другий – ґрунтопокривний килим для гірки й схилу.

Висоти волотистого – за даними Університету Міннесоти та Університету штату Айова, дані про шилоподібний – від Мортонського дендрарію та RHS.

Про зимостійкість шилоподібного джерела говорять по-різному. RHS дає рейтинг H6, тобто до −20 °C, а Мортонський дендрарій рекомендує його для зон USDA 3–9. Для волотистого розбіжностей немає: він витримує найсуворіші континентальні зими.

Звідси простий висновок: волотистий садіть туди, де можна поливати, а шилоподібний – на найсухіше сонячне місце ділянки.

Сорти флокса волотистого

Найчастіша біда волотистих флоксів – борошниста роса, тому сорт краще обирати за стійкістю до неї. Ботанічний сад Чикаго і центр Mt. Cuba порівнювали сорти у випробуваннях, а Університет штату Айова звів результати в таблицю. Розміри перераховано в сантиметри.

Університет Міннесоти додає до списку надійних сортів Starfire (вишнево-червоний, 76 см), Franz Schubert (бузковий, 76 см) і Bright Eyes (рожевий з червоним вічком, 91 см), але про їхню стійкість до роси не пише.

Для невеликого квітника беріть Pink Flame або Laura, для заднього плану – Jeana чи Shortwood. Білий David як надійний сорт згадують обидва університети – і Міннесоти, і Айови.

Флокс шилоподібний

Шилоподібний флокс утворює щільний килим з голчастого листя, і навесні квіток стільки, що листя не видно. Пагони стелються і вкорінюються там, де торкаються ґрунту, тож за кілька років одна рослина розростається приблизно до 60 см у ширину.

Цвіте він рано: Мортонський дендрарій пише про початок і середину весни, у центрі України це зазвичай квітень – травень. Квітки білі, рожеві, червоні, блакитні чи фіолетові, часто з темним вічком, і пахнуть.

Сорти, які рекомендують Мортонський дендрарій та Університет штату Айова:

• Emerald Blue – лавандово-блакитний;
• Emerald Pink – світло-рожевий;
• Scarlet Flame – яскравий малиново-червоний;
• Candy Stripe – білий з рожевою смужкою на кожній пелюстці;
• Amazing Grace – білий з малиновим вічком;
• White Delight, Snowflake – чисто-білі.

Усі вони однакові за висотою, тож вибір зводиться до кольору. Для схилу ефектніше посадити два-три контрастні сорти смугами, ніж змішувати багато кольорів.

Найкраще шилоподібний флокс почувається на кам'янистій гірці, підпірній стінці, бордюрі вздовж доріжки та сонячному схилі. Він переносить лужний і сухий ґрунт, а от на вологій глині швидко випадає.

Як вибрати саджанець

Флокси продають у контейнерах і з відкритим корінням, і від цього залежить строк посадки. Університет Міннесоти радить контейнерні рослини садити до початку осені, а саджанці з голим корінням – тільки навесні: восени посаджені флокси частіше «виштовхує» морозом із ґрунту.

У волотистого флокса перевірте:

• стебла міцні, листя без білого нальоту і жовтих плям знизу;
• верхівки пагонів не скручені й не потовщені;
• коріння світле, з кількома здоровими паростками біля основи.

Скручені, витягнуті ниткоподібні верхівки – можлива ознака стеблової нематоди, а RHS попереджає, що флокс до неї вразливий. Таку рослину не купують і не садять поруч зі здоровими. Білий наліт – борошниста роса: з нею кущ теж краще не брати.

У шилоподібного саджанця листя має бути зеленим аж до середини подушки. Бура середина зазвичай свідчить про перезволоження і загнивання.

Купуйте сорт з назвою. Університет Міннесоти пояснює, що сіянці волотистого флокса не повторюють сорт і здебільшого дають блідо-пурпурові квітки.

Порада. Волотисті флокси купуйте за стійкістю до борошнистої роси (таблиця вище), а не лише за кольором. Стійкий сорт заощадить вам кілька обробок за літо.

Посадка і ділення

Волотистий флокс садять на сонці або в легкій півтіні, подалі від дерев і кущів, які забирають вологу. Ґрунт потрібен родючий, що добре тримає воду, але не заболочений. Перед посадкою вносять багато перегною чи компосту, особливо в піщаний ґрунт.

Університет Міннесоти радить такі параметри посадки. Кореневу шийку заглиблюють приблизно на 4 см, а між кущами залишають 45 см, щоб листя продувалося і менше хворіло.

Ділять волотистий флокс раз на 2–4 роки, у кожній поділці залишаючи 3–5 сильних пагонів з корінням. Університет Міннесоти радить ділити навесні до початку росту, а Університет штату Айова допускає ще й ділення з середини серпня до кінця вересня. Після осіннього ділення в листопаді кущі мульчують шаром 10–15 см соломи або хвої, а в березні мульчу знімають.

RHS називає ще два способи розмноження: прикореневими живцями навесні і кореневими живцями восени чи взимку. Кореневі живці корисні, якщо кущ уражений стебловою нематодою – вона живе в стеблах, а не в коренях.

Шилоподібний флокс садять на найсонячніше місце з легким, добре дренованим ґрунтом. RHS радить розмножувати його зеленими живцями ранньою весною, а розрослу подушку легко розділити на частини з корінням.

Догляд протягом сезону

Волотистий флокс любить рівномірно вологий ґрунт. Поливайте під корінь, а не по листю, і якщо поливаєте дощуванням – рано вранці, щоб листя встигло висохнути. Мокре листя на ніч – найкоротший шлях до борошнистої роси.

Коли пагони досягнуть приблизно 15 см, Університет Міннесоти радить залишити в кущі 5–6 найсильніших стебел, а решту вирізати біля землі. Верхівки залишених пагонів прищипують. Кущ стає повітрянішим, хворіє менше, а суцвіття виходять більшими.

Підживлення: щовесни компост або перегній, або невелика порція комплексного добрива з рівним вмістом азоту, фосфору й калію (наприклад, 10-10-10) на початку росту і ще раз перед цвітінням. Влітку, коли ґрунт прогріється (друга половина червня), мульчують шаром 5–8 см, а восени, коли ґрунт замерзне, – шаром 10–15 см.

Відцвілі суцвіття зрізають: це подовжує цвітіння і не дає флоксу засіятися. Пізньої осені стебла обрізають до основи.

Шилоподібному флоксу потрібне інше. Після цвітіння, з кінця травня і не пізніше середини серпня, його стрижуть на третину – половину висоти. Від цього подушка стає щільнішою, а іноді флокс цвіте вдруге. Підживлювати і часто поливати його не потрібно.

Хвороби і шкідники

У волотистого флокса дві головні проблеми – борошниста роса і павутинний кліщ, у шилоподібного – кліщ і застій води.

Університет штату Айова зауважує, що фунгіциди проти борошнистої роси діють, але для дачника часто непрактичні: обробляти треба регулярно все літо. Тому профілактика – стійкий сорт, провітрювання і чисте восени місце – дає більше, ніж обприскування.

Важливо. Кущ із нематодою не ділять і не передають сусідам. Поділки понесуть шкідника на нове місце.