Полуниця Мармолада: опис сорту

Звідки сорт і чому дві назви

Мармолада – торгова назва, а в патентах і реєстрах сорт значиться як Onebor. У науковій літературі його так і пишуть: Marmolada®Onebor. Сорт створили в італійському консорціумі розсадників C.I.V. у Феррарі селекціонери Даріо Мусаккі і Мікеланджело Леїс. Батьківські форми – сорт Горелла і селекційна форма Selezione 15.

Патент США PP8535 оформили у 1994 році, заявку подали у 1992-му. Тобто це вже не новинка, а сорт з тридцятирічною історією, який науковці перевіряли в Боснії і Герцеговині та в горах Тоскани.

У Державному реєстрі сортів рослин України Мармолади немає. Отже, державного сортовипробування в наших зонах вона не проходила, і всі цифри нижче отримані в Італії та на Балканах. Для порівняння: інший сорт того самого консорціуму, Апріка, до українського реєстру внесений.

Через дві назви сорт легко сплутати при покупці. Якщо продавець пише «Мармолада (Onebor)», ідеться про той самий сорт.

Ягода і кущ

Ягода порівняно велика, переважно конічна, хоча частина перших ягід буває трохи сплюснутою. Забарвлення яскраво-червоне, рівне по всій поверхні, а насінинки сидять нижче поверхні. М'якуш червоний, дуже щільний, з помірною солодкістю, кислотністю і ароматом. За патентом плоди добре зберігаються і стійкі до перевезення.

Порожнина всередині буває тільки в перших, найбільших ягодах. У дослідженні в горах Тоскани вона траплялася приблизно у 81 % ягід обох порівнюваних сортів, тож це риса не лише Мармолади.

Кущ компактний, прямостоячий, 16–22 см заввишки, середньої сили росту. Квітки великі, двостатеві, з великою кількістю пилку і піднімаються над листям на міцних квітконосах. Квітконоси довгі, тож усі ягоди висять поза кущем. Від цього ягода чистіша і менше гниє, а збирати її легше.

За патентом сорт легко розмножується вусами, які швидко вкорінюються, а розсада добре приживається після пересадки.

Маса ягоди і врожай

У патенті середня маса ягоди – 18,4 г, тоді як у батьківського сорту Горелла – 12,5 г. Головна перевага в тому, що другі й треті ягоди Мармолади зберігають близько 18 г, а в Горелли дрібнішають до 10 г.

У досліді біля Мостара Мармолада мала і найбільшу ягоду, і найвищий урожай серед чотирьох сортів, тож автори рекомендували її для вирощування в тих умовах. У Тоскані різниця між першим і другим роком була великою: молоді кущі після весняної посадки давали ягоду 15 г, а кущі, що перезимували, – 22,4 г.

Для дачника з цього випливає простий висновок: найбільшу ягоду дають кущі, що перезимували, тож оцінювати сорт за першим літом після весняної посадки не варто.

Строки і смак

Мармолада – сорт середнього строку. У Феррарі вона зацвітає близько 22 квітня, на п'ять днів пізніше за Гореллу, а основний збір припадає на 25 травня – 15 червня. Тривалого плодоношення, як у ремонтантних сортів, немає: урожай один.

Зі смаком усе скромніше, ніж із зовнішнім виглядом. У досліді в горах Тоскани сухих розчинних речовин було 6,2–7,4 °Brix проти 7,4–8 °Brix у Ельсанти. Прийнятним за смаком дегустатори визнали 63 % ягід Мармолади проти 86 % у Ельсанти, а сильний аромат мали лише 8 % ягід проти 26 %. Кислотність у Мармолади нижча, тож ягода не кисла.

Зате м'якуш у перший рік був на третину твердішим, ніж у Ельсанти. Саме тому сорт цінують для продажу: ягода не мнеться в ящику і довго тримає товарний вигляд.

Якщо потрібна ягода і влітку, і восени, Мармоладу варто доповнити ремонтантними сортами, наприклад Мурано.

Посадка і догляд

Автори патенту радять садити Мармоладу в перші десять днів серпня і попереджають, що дуже рання посадка виснажує кущ надмірним цвітінням. Основні роботи такі:

1. Посадка – серпень або весна, сонячне місце, 30 см між кущами, як в італійському досліді.
2. Мульча – чорна плівка або солома, щоб ягода лежала чистою.
3. Полив – рівномірний від цвітіння до кінця збору, без пересихання ґрунту.
4. Після збору – прибрати старе листя, підживити і залишити кілька сильних вусів на оновлення.

Серпнева посадка тут важливіша, ніж для багатьох сортів. Кущ встигає вкоренитися до зими і наступного червня плодоносить без перевантаження.

Сорт створювали для помірного клімату з не надто сильною і тривалою спекою. На півдні Мармоладу краще садити там, де після обіду є легка тінь, і не допускати пересихання ґрунту. Строки та підготовка ґрунту – у статті про посадку полуниці, склад підживлень – у добірці добрив для полуниці.

Порада. Не поспішайте з весняною посадкою. Італійські автори прямо пишуть, що дуже рано висаджені кущі перевантажуються квітками і слабшають.

Стійкість до хвороб і морозу

За патентом Мармолада має добру стійкість до основних кореневих хвороб і до борошнистої роси (оїдіуму), і вона менш чутлива до цієї хвороби та до плямистості листя, ніж Горелла. Там же сказано, що сорт стійкий до морозу, хоча конкретної температури не наведено.

У дворічному досліді в горах Тоскани на висоті 1200 м, де сніг лежить з кінця листопада до травня, на рослинах і ягодах не помітили ні хвороб, ні шкідників. Кущі там успішно перезимували без укриття.

Це хороший знак, але не гарантія. На загущеній мокрій грядці хворіє будь-який сорт, тож профілактика звичайна: провітрювання, полив під корінь і прибирання старого листя. Якщо на листі з'явилася борошниста роса, обробляйте до цвітіння або після збору, дотримуючись строку очікування препарату, наприклад Топазу.

У безсніжну морозну зиму центру України грядку краще прикрити соломою або агроволокном: дослід у горах проходив під сніговою ковдрою.